Connect with us

Hi, what are you looking for?

The Forex Review

Самые популярные новости

Інтерв’ю | Сергій Гармаш: У Зеленського зникає ілюзія, що з Путіним можна домовитися – новини України, Політика

[ad_1]

LIGA.net продовжує знайомити читачів із представниками Донбасу у тристоронній контактній групі. На черзі – головний редактор інтернет-видання “Остров”, журналіст  Сергій Гармаш. Що уродженець Єнакієвого думає про особливий статус Донбасу, чому вважає за потрібне дозволити двомовність у регіонах і за яких умов Володимиру Зеленському можна йти на прямі переговори з  Володимиром Путіним: читайте в інтерв’ю Гармаша LIGA.net .

Інтерв’ю із ще одним представником Донецька в ТКГ  Денисом Казанським ви можете прочитати тут, а з представником Луганська Костянтином Лібстером – тут.

– Днями  Андрій Єрмак заявив про подання “… першого закону про особливий статус із формулою Штайнмаєра”, але його думку ніхто не зрозумів до кінця. Ви дізнавалися у нього, що він мав на увазі?

– У мене, на жаль, немає можливості спілкуватися з главою ОП за першим бажанням. Я сам був у шоці, коли прочитав у ЗМІ заголовки з посиланням на нього, що ОП підготував нібито “новий” законопроект про особливий статус Донбасу та навіть уже обговорює його з “представниками територій”. Але, коли я прочитав сам текст інтерв’ю Єрмака, для мене стало очевидним, що його просто неправильно зрозуміли. Він не говорив про “новий” закон. Він сказав, що представлено “перший” законопроект. “Перший” – це перший серед тих трьох, які, згідно з мінськими угодами, повинні узгоджуватися і прийматися в консультаціях із представниками ОРДЛО. Я зв’язався з одним із керівників нашої делегації і мені сказали, що я маю рацію, про новий закон – не йдеться.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

Дійсно, на останній зустрічі політичної підгрупи в порядку денному стояв розгляд поправок до статті 10 нині чинного закону про особливості місцевого самоврядування на Донбасі. Там дійсно першим пунктом стоїть  формула Штайнмаєра, в тому вигляді, в якому вона була зафіксована на нормандській зустрічі в Парижі, де ми взяли на себе зобов’язання її імплементувати.

Ми запропонували прописати в законі про особливий статус дату виборів 25 жовтня. Представники Росії з ОРДЛО на це не згодні

Також з нашого боку внесена поправка про терміни виборів. Так як закон приймався у 2014 році і там зафіксовано дату 7 грудня 2014 року, ми запропонували дату 25 жовтня нинішнього року. Представники Росії з ОРДЛО теж внесли кілька поправок, але ми не вважаємо їх доцільними і саме тому, що закон про особливий статус уже прийнято Радою і саме на нинішній його текст посилається комплекс заходів, що лежить в основі Мінського процесу.

– А на імплементацію формули Штайнмаєра росіяни згодні?

– Звичайно, це ж їх “твір”. Наша влада, як я розумію, погодилася на неї, щоб тільки провести нормандську зустріч. Але, хочу уточнити, це дуже важливо: формула Штайнмаєра, будучи частиною закону про особливий статус, обумовлює, що цей закон вводиться в дію у день виборів на тимчасовій основі і на постійній – після виборів, коли ОБСЄ дасть свій висновок, що вибори пройшли демократично та прозоро. Тому формула Штайнмаєра без виборів не може спрацювати.

А ми говоримо, що самі вибори відбудуться тільки у тому випадку, якщо буде контроль над кордоном, будуть виведені незаконні формування та іноземні війська, буде припинено вогонь і будуть створені умови безпеки, що, в моєму розумінні, означає повернення туди наших правоохоронних органів. Якщо всі ці умови будуть дотримані на момент виборів, то формула Штайнмаєра нам буде вже не страшна і Росії вона теж особливо нічого не дасть.

– Вас особисто не бентежить, що цей закон буде діяти на тимчасовій основі і вступить у силу після звіту ОБСЄ, “зір” якої на Донбасі іноді викликає великі питання?

– Давайте розділяти моніторингову місію ОБСЄ і БДІПЛ ОБСЄ. Це різні структури. Виборами займається БДІПЛ, і воно не може суб’єктивно їх оцінювати. У нього є критерії, вони відпрацьовані і зафіксовані у Копенгагенській конвенції. Там чітко записано, що вибори можуть проводитися тільки при стійких інститутах демократії.

А які інститути демократії під контролем бойовиків? Поки в ОРДЛО не буде умов для реального демократичного процесу, представники БДІПЛ просто туди не поїдуть.

Читайте також: Представники ОРДЛО: Рішення щодо Донбасу треба узгоджувати з переселенцями

-Коли поправки до закону про особливий статус можуть з’явитися в парламенті?

– Важко сказати. За ідеєю, ми взяли на себе зобов’язання і маємо до наступного нормандського саміту імплементувати формулу. З іншого боку, поправки йдуть у комплексі. Є кілька поправок до статті 10 і та сторона, наприклад, не погоджується на запропоновану нами дату 25 жовтня.

– Вони пропонують альтернативну дату?

– Ні. Вони просто не погоджуються і кажуть, що це нереалістично, що ми не встигнемо прийняти закони про амністію і спеціальну процедуру виборів. А ми говоримо, що все встигнемо, якщо вони виводять війська, розпускають НВФ і повертають нам контроль над кордоном. Тому це дипломатична гра, яка більше дозволяє заявляти позицію і не заморозити процес політичного вирішення конфлікту, але самого рішення від Мінська чекати не слід, це не його рівень.

– Вам не здається, що вибори на всій території Донбасу 25 жовтня – утопія?

– Здається, 100%. Але цією датою ми демонструємо свою готовність вирішити конфлікт якомога швидше, а вони – своє небажання його вирішувати.

Якщо не будуть покарані винні, то конфлікт не припиниться, а перейде в форму громадянського конфлікту. І Росія зробить все, щоб це сталося

– Ви згадали про те, що й росіяни пропонують свої поправки. Можете детальніше на них зупинитися?

– Вони намагаються підвищити значимість представників терористичних організацій, які фактично представляють на цих переговорах Росію. Вони хочуть, щоб з ними щось узгодили. Ми на це не погоджуємося і розглядати ці питання не будемо.

– Також з вами має бути узгоджено закон про амністію. Є хоча б приблизне розуміння, як цей документ повинен виглядати?

– Цей документ був прийнятий Верховною Радою. Єдине, що спікер парламенту не відправив його на підпис президенту і тепер невідомо, де цей закон знаходиться. Його текст, звичайно, можна знайти й уявлення, яким він має бути, є. Але ми ще не обговорювали це питання. На порядку денному його немає. Я можу говорити лише про моє особисте бачення, як вирішувати цю проблему.

Приєднуйтесь до Instagram Liga.net – тут тільки те, про що ви не можете не знати

– Яке воно?

– Я вважаю, що потрібно пробачити людей, які не здійснювали злочинів кримінального плану. Тобто, якщо ти ходив на мітинг, навіть на референдум – людям там так довго промивали мізки, що їх можна зрозуміти. Але, якщо ти взяв у руки зброю і підняв її проти своєї держави та своїх співгромадян, то за це треба відповідати. У цьому сенс правосуддя – воно ж не просто карає, а покаранням попереджає майбутні злочини.

– За якими критеріями визначати, хто брав зброю, а хто ні?

– Для цього там повинні працювати правоохоронні органи. При цьому, в мінських угодах написано не просто про амністію, а про помилування і не переслідування. Все це можна трактувати дуже широко. Але все одно, я вважаю, що наша логіка буде такою: ті, хто зробив помилку і не кається, повинні понести покарання, або – вони мають можливість виїхати в ту державу, якій служили і жити в резонансі зі своєю душею. А ми будемо жити на своїй землі так, як хочемо ми.

Сергей Гармаш (фото - Facebook Сергея Ваганова)

Сергій Гармаш (фото – Facebook Сергія Ваганова)

При цьому в мінських угодах йдеться про звільнення від переслідування всіх осіб, пов’язаних із подіями в ОРДЛО. І, якщо наші правоохоронці будуть переслідувати бойовиків, то Росія може обуритися і сказати, що ми порушуємо Мінськ.

– А що таке “події, що мали місце в ОРДЛО”? У мене кішка народжувала в Донецьку в цей час – це теж подія. Тому, це все звучить двояко. І важливо, чиє трактування переможе. Наше трактування має логіку. Якщо не будуть покарані винні, то конфлікт не припиниться, а перейде в форму громадянського конфлікту. І Росія зробить все, щоб це сталося.

– За той короткий час, який ви працюєте у ТКГ, ще не встигли розчаруватися і зрозуміти, що ваша присутність глобально ситуацію не змінить?

– У мене не було ілюзій, що я щось глобально зміню, тому у мене немає розчарування. Навпаки – у мене з’явився оптимізм. Я бачу, що наша влада намагається нарешті не імітувати процес вирішення проблеми, а дійсно вирішувати її.

Наше призначення свідчить про те, що у Зеленського починає зникати ілюзія стосовно того, що з Путіним можна домовитися

Наше призначення свідчить про те, що у Зеленського починає зникати ілюзія стосовно того, що з Путіним можна домовитися. Ми почали діяти принципово, змушуючи Росію реагувати. Ми взяли ініціативу на себе.

– Тобто, стратегія України – змусити Росію відмовитися від Донбасу?

– Мене не посвячували в стратегію України. Але якщо, як нам кажуть, військового рішення немає, а дипломатичне – за шість років “родило мишу”, то давайте вирішувати питання шляхом подорожчання донбаської авантюри для Росії настільки, щоб вона сама захотіла від неї відмовитися. І тут “чорні лебеді” нам на допомогу: і пандемія, і падіння цін на нафту і т.інш. Світ швидко змінюється, а РФ – держава дуже інертна, архаїчна. Це потрібно використовувати.

Візьміть ту ж видачу російських паспортів на Донбасі. З одного боку, це проблема, тому що Росія таким чином хоче впровадити в наше суспільно-політичне життя людей із російськими паспортами. З іншого боку, ми ж можемо прийняти закон, що дозволяє подвійне громадянство, але при цьому обмежує право осіб із подвійним громадянством працювати в державних органах, бути обраними до органів влади. Тоді зникає мотивація роздавати паспорти.

Зате ми отримаємо інструмент впливу на російські вибори. Адже, основний мотив отримання в ОРДЛО російських паспортів – економічний, а не ідеологічний. Тому, коли Україна, повернувшись на Донбас, дасть їм стабільність та економічне благополуччя, вони поїдуть до Ростова і Краснодара голосувати вже в наших, українських, інтересах.

Читайте також: Донбас. Глава МЗС Кулеба перерахував, які компроміси з Росією неможливі

– У чому ваша особиста мотивація участі в переговорах?

– Я шість років спостерігаю процес зі сторони, але не можу на нього впливати. Коли я раніше давав інтерв’ю, я іноді бачив реакцію Москви, але не бачив, що мене чують в Україні. А увійшовши у процес, я можу зрозуміти, куди він рухається і впливати на нього. І я можу бути запобіжником для нашої влади від таких ідей як горезвісна “консультативна рада”.

– У вас є близькі родичі на непідконтрольній Україні території?

– На жаль, є.

–  Олексій Резніков в інтерв’ю LIGA.net  говорив, що одним із моментів, на який звертали увагу при відборі переселенців, була наявність близьких родичів на тій території. Що це може бути використано проти переселенців і родича можуть взяти в заручники. У вас немає побоювання, що своєю участю ви ризикуєте життям своїх близьких?

– Їх не легко буде вирахувати, у нас навіть різні прізвища. Крім того, вони і раніше не були залучені в суспільне життя, а зараз тим більше. Я така людина, що чим більше на мене тиснеш, тим більше зворотна реакція. Тому, якщо вони оберуть таку тактику, то вона викличе зворотний ефект.

– А чому ваші родичі на тій території? Немає можливості переїхати чи це пов’язано з їх особистою позицією?

– Це не політична позиція, а характер людини. Та людина, про яку я говорю, на жаль, і в мирний час не виїжджала з цього регіону. Люди живуть усе життя на одному місці, в оточенні одних людей і для них цей мікросвіт: будинок, сусіди, могили – найцінніше. Я нікого не засуджую. Хтось легкий на підйом, як я. Хтось важкий і боїться змін.

– У вас не було розмов із родичем? Ви не просили його переїхати?

– Я, на жаль, не можу купити йому тут будинок і забезпечити роботою його сім’ю. Якби у мене була фінансова можливість, то я б наполіг і витягнув їх звідти. Але витягувати на арендовану квартиру, не знаючи, чи зможу я сам завтра її оплачувати – це занадто велика відповідальність. А їхати жити в село, до наших родичів, вони не хочуть, оскільки п’ять кілометрів  по бездоріжжю до найближчого магазину – це для міських жителів ще те випробування.

Давайте вирішувати питання шляхом подорожчання донбаської авантюри для Росії настільки, щоб вона сама захотіла від неї відмовитися

– Ви ставите для себе якісь дедлайни щодо участі в переговорах?

– Моя позиція після входження в цей процес злегка змінилася. Спочатку я вважав, що Мінськ – це говорильня, яку треба закінчувати і переходити на наступний етап. Зараз я вважаю, що наступний етап може і має бути, але він має бути вищим. Не нормандська четвірка, а якась женевська шістка або євроатлантична п’ятірка, побудована на “Будапешті”.

Але Мінськ, на мій погляд, потрібно зберігати в будь-якому випадку, як технічний майданчик, – оскільки він дає можливість Росії, якщо у неї з’явиться таке бажання, вийти, зберігши обличчя. А для Путіна – збереження обличчя важливіше, ніж життя людей та економіка Росії. Я вже не кажу про прив’язку до Мінська санкцій і те, що в очах Заходу стороною Мінська є все-таки Росія, хоч вона й не визнає цього.

– Ви згадали про Будапештський меморандум. Але ж ідея не нова і про неї говорять із 2014 року. І все залежить від бажання Великобританії і США. Поки такого бажання не видно.

– Головне, не те, що вони не бажають. Головне – щоб у нас було таке бажання і ми його чітко й офіційно артикулювали. Ви правильно говорите: ми багато говоримо про Будапешт, але що ми зробили для реалізації цієї ідеї? Порошенко, з його комерційним підходом до політики, мав так мало підтримки всередині країни, що просто не міг собі дозволити розмовляти із Заходом, ризикуючи викликати його роздратування. Зараз у нас інша ситуація. Я думаю, що ми так чи інакше прийдемо до цього питання.

Мінськ потрібно зберігати. Він дає можливість Росії вийти, зберігши обличчя. А для Путіна – збереження обличчя важливіше, ніж життя людей

І я б не так однозначно говорив про небажання Великобританії. Вважаю, що Великобританія дає сигнали про готовність розглядати такий формат. Це “навколодипломатичні” сигнали, але вони є. У США теж багато залежить від того, хто виграє вибори. І не факт, що їх виграє “друг Путіна” Дональд Трамп.

– Що для вас особисто є червоними лініями у переговорах? Під чим ви не підпишитеся?

– Те, що й для всієї нашої делегації: спочатку кордон, потім вибори; ніякого збереження впливу Росії на цю територію.

Сергей Гармаш (фото - facebook.com:sergiy.garmash)

Сергій Гармаш (фото – facebook.com/sergiy.garmash)

– Давайте конкретно. Чи потрібен особливий статус? Якщо так, то в якому вигляді?

– Дивлячись, що вкладати в цей термін. Я вважаю, що можна дати всім регіонам України можливість мовного визначення на місцевому рівні, тобто, введення офіційної мови на рівні району або області. Але за рахунок місцевих бюджетів.

Тобто, якщо ви хочете двомовність, то вам доведеться вести документи на двох мовах. Якщо ви хочете дві мови у школах, то це додатковий штат учителів. Це суттєві витрати. Якщо вони, а особливо зруйнований зараз Донбас, готові до цього, то дайте людям таке право. Кожен має право визначати, якою мовою йому розмовляти. Інша справа, що державну мову мають знати всі. І в держорганах вона має бути домінуючою.

Теж саме про народну міліцію, яка записана як один із маркерів особливого статусу в Мінську. Давайте приймемо закон про муніципальні органи охорони громадського порядку. У Києві він буде називатися муніципальна варта, а в Донецьку – народна міліція. Головне – які повноваження. У них не повинно бути зброї і патрулювання здійснюється спільно з представниками законної української поліції. Ну і знову ж таки – за рахунок місцевих бюджетів! Чи захочуть зруйновані міста Донбасу витрачати свої кошти на такі “міліції” – я сумніваюся.

Я вважаю, що можна дати всім регіонам України можливість мовного визначення на місцевому рівні

Далі – “Участь органів місцевого самоврядування в призначенні органів прокуратури та судів”. Що таке “участь”? Вона може бути консультативною? Може. Але призначати прокурорів та суддів місцеві ради не будуть. Не може бути в рамках однієї країни двох правоохоронних систем.

Текст мінських угод дуже гнучкий. Тому ми можемо дати особливий статус і навіть якісь спеціальні економічні пільги, щоб у людей був стимул повернутися на ті території. І для економічного відродження туди потрібно буде залучати не тільки переселенців, а й жителів усієї України. А як їх можна залучити? Тільки податковими пільгами та забезпеченням умов безпеки.

– На вашу думку, багато людей захоче у це вплутуватися? Повинно пройти досить часу, щоб люди зрозуміли, що цей регіон безпечний. З першого дня туди точно всі не поїдуть.

– Вважаю, що ми знаходимося всередині інформаційних матриць, які самі собі створюємо. Насправді, якщо туди повернеться українська держава, то прихильники російської держави звідти просто підуть, і там залишаться тільки ті, з ким ми зможемо розмовляти. І не буде навіть кого особливо амністувати. Тому не думаю, що буде така проблема, якщо там реально буде Україна. Власне, досвід Слов’янська, Маріуполя, Краматорська та інших звільнених у 2014 році міст показав це. Там, звичайно, залишилися прихильники “русского мира” і не мало, але вони поводяться в рамках, які створює їм держава та її правоохоронна система.

Підписуйтесь на розсилки Liga.net – тільки головне у вашій пошті

– З одного боку, ви говорите про те, що Росія піде. З іншого, пропонуєте дозволити двомовність у регіонах. Але ми ж знаємо ідеологію Путіна про захист російськомовних. І як це вони підуть із регіону, де у людей друга мова – російська?

– Якщо Путіну потрібен привід, він його знайде. Навіть, якщо там не буде жодного росіянина. Він згадає якісь “скрепи”, де князь Володимир їздив або щось ще. Радянський Союз воював в Афганістані, не тому що він захищав російськомовних, а тому що він виконував “інтернаціональний обов’язок”. У Фінляндії ми воювали тому що підтримували фінський пролетаріат.

Якщо Путіну потрібен привід, він його знайде. Навіть, якщо там не буде жодного росіянина

Тому мова – це привід, а не причина. До того ж, навіть якщо керуватися такою логікою, то скільки років потрібно, щоб Донбас став повністю україномовним? Так Путін уже згниє, поки це станеться, а нам же потрібно вирішувати проблему сьогодні, а не через тридцять років. Та й нерозумно обмежувати своїх громадян, створювати напругу всередині країни, тільки тому, що Путін щось там говорить. Я вважаю – навпаки, російська мова – це наша зброя проти Путіна. Київ – мати міст руських. Ми повинні претендувати на справжню російськість, позбавити імперію її головної зброї – історії. До того ж, Путіна обирають росіяни. Якщо ми з росіянами будемо розмовляти зрозумілою їм мовою, то може статися його й не оберуть. Я не кажу про наступні вибори, я говорю про умовного російського “Путіна”.

– Чи потрібні прямі переговори з Путіним без посередників?

– Дивлячись, про що переговори і які. Якщо конкретно щодо Донбасу, то сам факт таких переговорів означатиме, що Росія визнає себе стороною конфлікту. Тому Росія на них не піде. Поговорити про все – на це Кремль може погодитися, але ми поки ще занадто слабка країна, а тому і слабка сторона не переговорах, тому переговорів без участі західних партнерів я б уникав. Вони врівноважують нас на одних вагах із Росією.

– Ваша особисте ставлення до плану “Стіна”, тобто, заморожування конфлікту?

– Це нереалістичний варіант. Навіть якщо Україна цього захоче, то Росія не для цього створювала конфлікт, щоб нічого з нього не мати. Донбас – це інструмент, який Росія використовує для ослаблення України. Війна йде не на Донбасі, вона йде всюди. Ми бачимо, хто у нас у парламенті, які у нас ЗМІ превалюють. Донбас – інструмент військового тиску, і Путін буде продовжувати його використовувати.

Стіна – нереалістичний варіант. Росія не для цього створювала конфлікт, щоб нічого з нього не мати

По-друге, мені здається, що багато хто не правильно розуміють слова Зеленського про замороження. Заморозити можна політичний процес врегулювання конфлікту, але сам конфлікт це не заморозить, скоріше, навпаки.

– З іншого боку, є приклад Придністров’я і, можливо, нам потрібно піти за цим сценарієм?

– Молдова фактично легалізувала Придністров’ї і вже шкодує про це. Вибір між жахливим кінцем і жахом без кінця. Придністров’я – це жах без кінця. Тому, я думаю, що ми не підемо на таке ніколи. До того ж у Молдови немає спільного кордону з Росією, а нам не пощастило.

– Чи повинна Україна забезпечувати своїх громадян на непідконтрольній території соцвиплатами?

– Україна повинна забезпечувати соцвиплатами громадян, які живуть на непідконтрольних територіях, але, щоб отримати ці виплати, вони повинні приїхати в Україну. І для нас це джерело комунікації з цими громадянами. А виплачувати пенсії або допомоги безпосередньо там я вважаю недоцільним і неможливим технічно в умовах війни.

– З іншого боку, звідки в української держави гарантії, що у людини, яка приїде на підконтрольну територію, потім на блокпості не заберуть гроші і не направлять на фінансування тероризму?

– Не заберуть, бо там теж зацікавлені якось вирішувати соціально економічну проблему. Якщо люди не будуть отримувати гроші, то вони будуть виступати проти Росії й окупаційної влади. Тому там теж є зацікавленість, щоб ці люди їздили до нас і отримували гроші.

– Після спілкування з Денисом Казанським і Костянтином Лібстером у мене складається враження, що “донецькі” кажуть все як є і називають Росію агресором, а “луганські” згладжують кути і виступають у ролі “голубів миру”. У вас не склалося такого враження?

– Днями ми спеціально зустрілися, щоб прояснити наші позиції. Не було тільки Горана, його не було в Києві. І ми прийшли до висновку, що з фундаментальних речей у нас немає протиріч. Тобто, Росія – окупант, вибори після контролю над кордоном, якщо особливий статус, то гуманітарний, економічний, але не політичний. Червоні лінії для всіх нас однакові. Може бути, в емоційному сприйнятті є відмінності… Але в глобальних цілях у нас повне співпадіння.

Іноді я думаю, що наше керівництво спеціально нас так відбирало, щоб різним людям посилати різні сигнали. Може, в цьому теж є сенс. Але поки мене все влаштовує.

– З приводу логіки відбору. У вас немає відчуття, що ви є інструментом в руках офісу президента?

– Інструмент – це знаряддя. Ним можна і людину вбити, і будинок побудувати. Якщо ми будемо інструментом будівництва, вирішення проблеми, то нехай використовують, я не проти. Я хочу бути таким інструментом. Якщо за допомогою нас будуть намагатися порушувати наші принципи і моє бачення вирішення проблеми, тоді я буду голосно виступати проти і всі знатимуть, що щось пішло не так.

Читайте також: Резніков: Думав, Росія влаштує демарш через переселенців. Але ні. Йде діалог

Читайте матеріал російською: Интервью | Сергей Гармаш: У Зеленского начинает исчезать иллюзия, что с Путиным можно договориться

Юрий Смирнов

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.



[ad_2]

Source link

Click to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You May Also Like

Music

At vero eos et accusamus et iusto odio dignissimos ducimus qui blanditiis praesentium voluptatum deleniti atque corrupti quos dolores.

Самые популярные новости

[ad_1] На в’їзді до крихітного села Магдин, на узбіччі розбитої лісової дороги, стоїть дерев’яний хрест з іконою, прибраний рушниками. Дивно, але дерево та ікона...

Самые популярные новости

[ad_1] Березень 2020 запам’ятається надовго. Це один із найгірших місяців в історії світової економіки. За кілька тижнів обрушилося буквально все: від авіаперевезень і глобального...

Самые популярные новости

[ad_1] Карантин відправив більшу частину країни по домівках, змусивши багатьох українців економити, в тому числі на оплаті комунальних послуг. Показовий приклад – Київ. У...

Copyright © 2020 ZoxPress Theme. Theme by MVP Themes, powered by WordPress. DMCA.com Protection Status